Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Привет, бро! Давай я расскажу тебе историю из моей жизни, которая связана с закладками, фенчиком и нашей любимой игрой Dota 2. Приготовься, потому что это будет настоящая гонка, полная экстремальных моментов!
В один тусклый осенний вечер я решил оттянуться от всех проблем и страстей, и отправился на поиски незабываемых ощущений. Мне уже надоело курить ганджу и косой, поэтому я решил попробовать что-то новое - кокаин. Захожу в гофрон, где уже знаю пару чуваков, которые могут помочь с доставкой.
- Привет, ребятки! - произношу я с улыбкой.
- Че кто хочешь? - спрашивает меня один из парней.
- Давай кокаин, чувак. Хочу оторваться на полную!
Мне выдают долгожданную закладку, и я отправляюсь домой, чтобы приступить к главной части моего плана - игре в Dota 2. Включаю компьютер, загружаю клиент игры, и мое сердце начинает биться чаще от предвкушения напряженных сражений на виртуальном поле битвы.
Время идет, а я все не мог остановиться. Комбинируя кокаин с фенчиком, мое восприятие реальности начинает искажаться и поглощать меня полностью. Я стал настоящим кибер-наркоманом, полностью погруженным в мир дропов и комбо.
Мои противники не знали, с кем они имеют дело. Я был непобедим, как супергерой на галлюциногенах. Моя реакция была неземной, а игровые навыки просто зашкаливали. Я прыгал вверх и вниз, сносил всех на своем пути и набирал безумное количество фрагов.
Соседи, которых я давно перестал слышать, иногда стучали в стену, но мне было все равно. Я жил в своем мире, где только звучали звуки игры и материалась моих победных криков. Ничто другое не имело значения.
Внезапно, через двое суток, мои закладки и фенчик закончились. Моя игровая комната превратилась в пустоту, а всюду витало ощущение потерянного времени и реальности, которую я пренебрегал в последние дни.
Я просыпаюсь от голоса своей матери, которая стоит возле меня и просит меня прекратить этот жуткий кошмар.
- Мама, прости меня! Я совершительно не хотел все это! - кричу я, роняя слезы.
Она берет меня за руку и говорит, что все будет хорошо, что мы справимся вместе. Моя мама - мое спасение, мое убежище, в котором я нашел поддержку и понимание, несмотря на все мои ошибки и слабости. Это был самый трудный период в моей жизни, но я справился. Сейчас я иду на поправку, работаю над собой и строю новую жизнь, где нет места для зависимостей и аддикций, где я могу найти настоящие радости и смысл. Жизнь - это настоящая игра, и мы сами ведем ее. Помни, что реальные эмоции и достижения намного интереснее, чем любые закладки и фенчикы.
И помни, что всегда есть кто-то рядом, кто готов тебе помочь и поддержать, даже если кажется, что все потеряно. Не бросай свою жизнь, бро, ведь она у нас одна.